У статті на основі аналізу наукової літератури обґрунтовується доцільність використання синергетики як методології у системі патріотичного виховання учнівства.

Ключові слова: синергетика, система, підхід, патріотичне виховання, учнівство.

В статье на основе анализа научной литературы обосновывается целесообразность использования синергетики как методологии в патриотическом воспитании ученичества.

Ключевые слова: синергетика, система, подход, патриотическое воспитание, ученичество.

Naboka Borys. Implementation of synergetic approach in the system of patriotic education

In the article on the basis of analysis of scientific literature is grounded expedience of the use of synergetics as methodologies in patriotic education of pupils.

Key words: synergetics, system, approach, patriotic education, pupilage.

Постановка проблеми. Розвиток науки продукується появою нових фактів та явищ. Для їх акумуляції та інтерпретації потрібні науково обґрунтовані методи дослідження, які залежать від сукупності теоретичних принципів – методології. Методологію як систему принципів і способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності [9, с. 14].

Одним із основних методологічних принципів є системний підхід, сутність якого полягає в тому, що відносно самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв’язку, у системі з іншими. Системний підхід зумовлює можливість виявити загальні атрибути та якісні характеристики окремих елементів, що входять до складу системи.

Важливою є думка, що специфіка системного підходу полягає у тому, що він зумовлює міжпредметні порядки мислення і функції педагога. Недостатньо акцентувати про необхідність володіння педагогом системним мисленням. Потрібно розкрити зміст цих системних сприймань, які передбачають визначення педагогом своїх функцій у виховному процесі. Саме від ерудиції педагога багато в чому залежить ефективність виховного процесу [7, с. 338].

У середині XX століття системний підхід стає домінуючим у науковому пізнанні й проектуванні розвитку суспільства та соціально-педагогічних систем. Розрізняють матеріальні та абстракті системи. Абстрактні системи як продукт людського мислення можуть також поділятися на низку різних типів залежно від обраного базису класифікації: системи понятійного апарату дослідження, системи гіпотез теорій (сюди входять наукові знання про самі системи). У статичних системах з плином часу структура та зв’язки залишаються незмінними, у динамічних – підлягають змінам через вплив внутрішніх та зовнішніх факторів. За характером взаємовідносин із середовищем виділяють закриті та відкриті системи.

На сучасному етапі активно розвиваються як загальна теорія систем, так і спеціалізовані теорії систем у конкретних сферах і галузях життєдіяльності (у тому числі теорія соціально-педагогічних систем). Нова міждисциплінарна галузь науки – синергетика (від грец. synergein – працювати разом) вивчає процеси самоорганізації у відкритих системах, переважним чином соціальних та економічних. Синергетика виявляє та досліджує якості систем, тенденцій і можливостей їх розвитку, будує та вивіряє моделі зростання впорядкованості, структурної складності систем.

Синергетика дедалі впевненіше прокладає шлях у методологію гуманітарних наук, зокрема у психологію, педагогіку, соціологію. По-новому з’ясовуються причини і форми розвитку процесів в економічній, соціальній та інших сферах життєдіяльності суспільства і людини. Формується нове розуміння випадковості як самостійного фактора біологічної і соціальної еволюції, визнання її ролі в самоорганізованих процесах.

Синергетика обґрунтовує явища та процеси, в результаті яких в системі можуть з’явитися властивості, якими не володіє жодна з її частин. Оскільки йдеться про виявлення та використання загальних закономірностей в різних галузях, тому такий підхід передбачає міждисциплінарність. Вбачає співпрацю в розробці синергетики представників різних наукових напрямів.

Метою статті є обґрунтування на основі аналізу наукової літератури доцільності використання синергетики як методології у системі патріотичного виховання учнівства.

С. Смирнов визначає синергетику як «сукупний колективний ефект взаємодії великої кількості підсистем, що призводить до утворення стійких структур і самоорганізації в складних системах» [9, с. 192].

В. Ігнатова вважає, що основні поняття синергетики «являють природну основу для розуміння спорідненості систем різної природи, спільності механізмів їх розвитку й взаємодії з іншими системами, виступають як інтегратори в процесі об’єднання різних предметних полів» [4].

Ю. Шемакін визнає домінанти синергетичної стратегії таким чином:

  1. Різні види матерії (системи) розрізняються тільки своєю структурою.
  2. Синергетична картина світу передбачає відкритість структур самоорганізації.
  3. Процес управління – динамічний, реагуючий на збуджуючі чинники як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Управління засноване на трансформації інформації й виступає як двоєдиний процес віддзеркалення: з одного боку – відображається навколишнє середовище, з іншого – потреби та цілі самої системи. Перший процес інформує суб’єкта управління про те, що є, а другий – про те, що повинно бути, що необхідне для досягнення мети.
  4. Самоорганізація систем включає статичні, кінематичні й динамічні процеси в їх єдності, об’єднуючи обмін енергією, знаннями та інформацією всередині системи та із зовнішнім середовищем [9,с. 35].

Синергетика – це міждисциплінарний напрямок, що охоплює різноманітні області знання, в яких математична статистика виконує важливу, але не виняткову роль. Це будь-якою мірою не абстрактна ідея, а теорія структурних взаємозв’язків, яка сформульована математичним контентом та представлена на вербальному рівні. Синергетика сприяє виявити загальні домінанти, застосовані до суспільних систем [3, с. 115].

Враховуючи судження вчених з цього питання, варто додати, що синергетика є важливою не лише для фундаментальних, але й для окремих прикладних наук. Вона створює необхідні орієнтири для наукових досліджень, збагачує їх методологічну базу.

Синергетика дозволяє перейти від «лінійного» мислення, що склалося в межах механічного сприйняття світу, до нелінійного, відповідного сучасному періодові функціонування науки. Більшість об’єктів (екологічні системи, соціальні комплекси, економічні структури), що вивчаються нею, є відкритими, нерівноважними системами, керованими нелінійними законами. Усі вони виявляють здатність до самоорганізації, а їх поведінка визначається попередньою історією їх еволюцій [2, с. 7].

Нелінійність може бути розглянута як багатоваріантність і непередбачуваність переходу системи з одного стану в інший. У сучасних умовах нестабільності світу ідея нелінійного мислення може бути актуальною для систематики патріотичного виховання учнівства.

На думку О. Князевої, синергетика використовується як методологічна основа для прогностичної й управлінської діяльності. Синергетика орієнтована на пошук певних універсальних законів еволюції відкритих нерівноважних систем будь-якої природи [5, с. 38].

Саме такою є система патріотичного виховання учнівства як підсистема навчально-виховного загальноосвітнього процесу.

Синергетичне мислення може стати альтернативою технократичному мисленню. Ця проблема активно досліджується А. Бочкаревим, Т. Назаровою, О. Князевою, В. Шаповаленко.

А. Бочкарев висловлює судження, що однією з умов реалізації синергетичного підходу є створення відповідного середовища, що сприяє становленню творчої особистості. Синергетичне середовище автор визначає як «сукупність матеріальних, духовних чинників і засобів у відкритій педагогічній системі, в якій при взаємодії повчаючих і тих, кого повчають, на основі динамічної ієрархічності й спостереженості виникає посилення пізнавальних дій, узгодження темпів і рівнів розвитку тих, кого повчають, становлення творчої особистості, що поєднує раціональні та ірраціональні компоненти мислення, має цілісний світогляд і що пізнає природу без відторгнення на фундаментальному рівні» [1]. На думку А. Бочкарева, основними компонентами синергетичного середовища є інформаційно-методичні, ергономічні, економічні та правові компоненти, які, взаємодіючи, зумовлюють позитивний педагогічний результат утворення творчої особистості із синергетичним стилем мислення [1].

Аналогічної точки зору дотримуються Т. Назарова та В. Шаповаленко, які вважають, що однією з головних умов залучення до ідей синергетики й можливості використовування синергетичних принципів у педагогічній практиці є подолання лінійного мислення [8].

Ми згодні з Є. Зеленовим в тому, що синергетичне розуміння світу важливе для виховання людини ще й тому, що синергетичному способу мислення властиві відкритість, діалогічність, комунікативність [3, с. 129].

На думку Є. Зеленова, синергетичний підхід до вирішення педагогічних проблем є одним з перспективних напрямків розвитку педагогіки в сучасних умовах. При такому підході кардинально змінюється розуміння змісту освіти. У синергетичному значенні освіта є конгруентний процес, в якому суб’єкт і об’єкт рівнозначні. Це будівництво особистості самої себе зсередини на основі переробки доступної інформації.

Синергетика як методологія освіти розкриває нове розуміння єдності людини та природи, природи та суспільства. Людина як частина системи, що саморозвивається, не може примусово її перетворювати, не викликаючи катастрофічних наслідків. Тому освіта XXI століття повинна подолати відчуження від оточуючого простору, повернути людині її цілісність. Освіта, орієнтована на ці принципи, повинна вберегти людину від технократичних уявлень про прогрес, вмотивувати переосмислення багатьох ціннісних орієнтацій, способу життя, мислення, без чого неможливе просування людства до цивілізації нового типу [1, с. 134-135].

Здобутки синергетики відкривають широкі можливості для моделювання системи патріотичного виховання учнівства за допомогою методів і підходів, що традиційно застосовувалися до природних і точних наук.

Методологічного значення для нашого дослідження мають рефлексії академіка О. Сухомлинської про ґенезу духовності в контексті виховання особистості. На основі історико-культурологічного підходу та принципів синергетики вчена обґрунтувала стратегії синтезу загальнофілософських парадигм та християнських цінностей як загальнолюдських здобутків європейської цивілізації.

Важливість синергетики для системи патріотичного виховання учнівства полягає, перш за все, в тому, що вона має справу з відкритими системами, які саморозвиваються і трактуються досить докладно: це будь-який об’єкт, що взаємодіє із зовнішнім для нього світом, який впливає на об’єкт, змінюючи його структуру та зміст за особливими закономірностями.

На думку В. Кушніра, «розуміння педагогічного процесу як системи наближає дослідження безпосередньо до учасників педагогічного процесу. Виходячи з визначення педагогічного процесу як системи, можна сказати, що педагогічний процес формується під дією таких основних чинників, як: педагогічні цілі, наявність навчальної та наукової інформації, вихідна структура педагогічного процесу, яка задається суспільством, засоби педагогічної комунікації, ближнє навколишнє середовище, суб’єкти педагогічного процесу» [6, с. 48].

Становлення особистості учня-патріота відбувається не відокремлено від оточуючого світу, а в тісній взаємодії з ним, у творчому ставленні до оточуючого світу – через зв’язок з історією, культурою, з шкільними та національними традиціями, особливостями менталітету, особливостями сучасного соціального розвитку та інформаційного середовища тощо. Усі ці чинники не є сталими. Вони щодня змінюються. Причому хоча б незначна зміна одного з них має достатньо значимі наслідки для інших. Ця взаємозалежність відбувається на синергетичному рівні. Будь-які інформаційні зміни, які задаються змінами суспільними, соціальними, економічними, політичними тощо, відображаються у структурі педагогічного процесу.

Основними компонентами системи патріотичного виховання учнівства є: мета; педагогічні умови патріотичного виховання учнівства; об’єкти і суб’єкти патріотичного виховання; зміст та етапи патріотичного виховання; принципи та методи патріотичного виховання; оцінка та корекція результатів патріотичного виховання; взаємозв’язки між названими компонентами. Інші системи виховання (морального, національного, естетичного, професійного, екологічного тощо) мають подібну структуру. Водночас такі системи є підсистемами педагогічної системи. У такому випадку якості особистості, які характеризують її патріотичну вихованість, цілком можуть бути віднесені і до якостей моральних, національних чи професійних, а виховання патріотичне сприяє моральному чи національному, чи навпаки. Система патріотичного виховання майбутніх учнівства є частиною цілісного світу.

Слушним є зауваження Є. Зеленова, що «...аналіз сучасного суспільства взагалі передбачає його розгляд у якості цілісного організму, частини якого не лише впливають одна на одну, але й знаходяться у взаємозв’язку (ефект синергії). Даному етапові вивчення суспільства властиве некласичне розуміння, яке передбачає співіснування найрізноманітніших теоретичних підходів. За таких умов точкою дотику всіх підходів стає абстрактне тлумачення суспільства як всеохоплюючої системи, що окреслюється граничними умовами соціальності та смислової комунікації, а в просторовому вимірі постає як світове, планетарне суспільство» [3, с. 117].

Таким чином, необхідно установлювати універсальні методи виховання за відповідними його напрямами. Продукуючи системний підхід у патріотичному вихованні, на наш погляд, було би помилково не надавати значення міжсистемним зв’язкам у виховному процесі, враховуючи тенденції розвитку та якості різних систем, зростання їх структурної складності і ієрархічності.

Висновки. Таким чином, завдяки використанню синергетичної методології результат конкретної педагогічної дії аналізується в аспекті співвідношення цієї дії з метою. У разі протиріччя застосовуються корективи в процес педагогічної діяльності на мету, яка його визначає.

Синергетичний підхід не зводить знання про патріотичне виховання виключно до осібної методології. Реалізація положення єдності теорії виховання, експерименту та практики виховної роботи вимагає системного підходу. Його предметний, функціональний та історичний аспект виступає як єдність таких принципів дослідження, як історизм, конкретність, урахування всебічних зв’язків і розвитку.

Проведений нами в межах статті аналіз наукової літератури та зроблені висновки стосовно синергетичного бачення процесу патріотичного виховання учнівства не вичерпують усіх аспектів проблеми. Перспективними напрямками подальших досліджень можуть бути з’ясування історичного, правового та інформаційного компонентів синергетичного середовища та їх взаємодії у системі патріотичного виховання учнівства.

 Бібліографія

  1. Бочкарев А.И. Проектирование синергетической среды в образовании: автореф. дис. ... доктора пед. наук / А.И. Бочкарев, – 52с.
  2. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К.: Либідь, 1990. – 147с.
  3. Зеленов Є.А. Теоретичні основи виховання учнівської молоді: монографія. – Луганськ, 2008. – 278 с.
  4. Игнатова В.А. Интегрированные учебные курсы как средство формирования экологической культуры учащихся: дис. ... доктора пед. наук / В.А. Игнатова. – Тюмень, – 346с.
  5. Князева Е.Н. Синергетика: начала нелинейного мышления / Е.Н. Князева // Общественные науки и современность. – 1993. – № 2. – С.38-51.
  6. Кушнір В.А. Системний аналіз педагогічного процесу: методологічний аспект. – Кіровоград: ВЦ КДПУ, 2001. – 348с.
  7. Кушнір В.А. Теоретико-методологічні основи системного аналізу педагогічного процесу вищої школи: дис. ... доктора пед. наук / В.А. Кушнір. – Кіровоград, 2003. – 491с.
  8. Назарова Т.С., Шаповаленко В.С. Парадигма нелинейности как основа синергетического похода в обучении // Стандарты и моніторинг в образовании. –– № 1. – С.3-10.
  9. Смирнов С.А. Педагогіка: педагогические теории, системы, технологии. – М.: Издательский центр «Академия», – 512с.